Генітальний герпес

99% НАСЕЛЕННЯ ПЛАНЕТИ ІНФІКОВАНЕ ВІРУСАМИ ГЕРПЕСА Й ВИ НЕ ВИКЛЮЧЕННЯ!

Термін "герпес" (від грец. herpein - повзти) відомий лікарям більш 2000 років. "Застуда", або "пропасний герпес", була описана римським лікарем Геродотом в 100 р. до н.е. Згадування про нього зустрічаються в трактатах знаменитих лікарів, "батьків медицини": Гіппократа, Авіцени й Парацельса.

У своїй практичній діяльності лікарі багатьох спеціальностей зустрічаються із захворюваннями, викликаними вірусами сімейства Herpesviridae, які нараховують 8 антигенних серотипів вірусів.

Герпес-віруси широко поширені в людській популяції, вони здатні вражати всі органи й системи організму хазяїна, викликаючи латентну, гостру й хронічну форми інфекції. По даним сероепідеміологічних досліджень антитіла до вірусів простого герпеса виявляються в 70-100% населення, до вірусу Епштейна-Барра - в 50-85%, цитомегаловірусу - до 100% (Кузьменко Т.Н., 1996; Рахманова А.Г., Пригожина В.К., Невєров В.О 1995). Слід зазначити можливу роль вірусу простого герпеса (ВПГ) (ВПГ-2 в асоціації з вірусами папіломи людини (ВПЛ), ЦМВ, хламідіями й мікоплазмами) у розвитку неопластичних процесів у людини, зокрема, раку шийки матки й раку передміхурової залози (Борисенко К. К. і ін., 1997; Ісаков В. А. і ін., 2006).

Доведено, що ВПГ-2 може виступати в якості кофактора канцерогенезу (розвитку пухлинного процесу), ініціюючи розвиток дисплазії й підтримуючи її в стані стабілізації. Віруси герпесу індукують процеси атеросклерозу, показано несприятливий, а часом і фатальний вплив ГВ на перебіг вагітності й пологів, патологію плода й немовлят. ГВ є кофактором прогресування ВІЛ- інфекції й СНІДу (Ісаков В.А. і ін., 2006; Самгін М.А., Халдін О. А., 2002).

Вірус простого герпесу - ВПГ,
Herpes simplex virus HSV

Захворюваність генітальним герпесом у Росії за період з 1993 по 2000 рік виросла з 8,5 до 18,4 випадків на 100 000 населення, у Москві - з 11,0 до 74,1 випадків на 100 000 населення. Генітальний герпес викликають в 80-85% випадків ВПГ-2, в 20% ВПГ-1 (табл.11). Питома вага хворих ВПГ-1 значно збільшилася за останні 10 років, що пов'язано із широким поширенням у суспільстві орально-генітальних контактів. Іноді причиною генітального герпесу можуть служити відразу обоє типів вірусів (ВПГ-1 і ВПГ-2). Установлено, що 20-50% дорослих, які звертаються у венерологічні клініки, мають антитіла до вірусу простого герпесу (Борисенко К. К., 1997). У європейських країнах серед інфекцій, що передаються статевим шляхом, герпес посідає друге місце після трихомонозу; в Англії зустрічається в 7 раз частіше первинного сифілісу (Львов М.Д. і ін., 1990; Самгін М.А., Халдін О. А., 2002). Тільки в США щорічно діагностується 98 млн. випадків лабіального герпесу й 8,5-9 млн. рецидивуючого герпесу геніталій, виявляється більш 5000 хворих герпетичним енцефалітом і близько 50 тис. офтальмогерпесом (Глінських Н.П., 1997). У нашій країні число госпіталізованих хворих герпесом перевищує 2,5 млн. у рік (Баринський І.Ф., Каспаров А. О. і ін., 1986). Основна ж маса хворих лікується в амбулаторних умовах (Каспаров А. О. і ін., 1990).

Захворюваність деякими ІПСШ у Санкт-Петербурзі за 1994-2004 рр.
(Смирнова Т.С. і ін., 2005)*

* - СПБ МШВД.

Однак, зазначена захворюваність урогенітальним герпесом не є дійсною внаслідок низької настороженості лікарів у відношенні герпесу і недостатніми можливостями лабораторій ЛПУ по діагностиці герпесу.

За даними ВООЗ, серед причин смерті внаслідок вірусних інфекцій - герпетичні інфекції займають 2-е місце (15,8%), уступаючи тільки вірусу грипу (35,8%). 90% населення земної кулі інфіковане герпесвірусами, 2-12% - страждає рецидивуючими герпесвірусними захворюваннями. Герпетична інфекція належить до так званого Torch- комплексу й викликає внутрішньоутробні хвороби. Різке збільшення, що спостерігається останнім часом, числа ГВІ, обумовлене в значній мірі екологічною обстановкою, що погіршується, застосуванням імуносупресивної терапії, а також широким поширенням СНІДу, зробило боротьбу із цими захворюваннями актуальною медико-соціальною проблемою практичної охорони здоров'я.
До офтальмологів щорічно звертається від 300 до 500 тис. хворих з різними формами герпесу, причому герпетичні кератити й іридоцикліти становлять приблизно 60% від загального числа хворих з ураженнями роговиці (Глінских Н.П., 1997). Офтальмогерпес у розвинених країнах займає центральне місце у вірусній патології органа зору, причому до 60% рогівкової сліпоти обумовлено герпетичними кератитами (Каспаров А. О., 1981; Майчук Ю.Ф., 1997).

Передача герпетичної інфекції звичайно здійснюється при тісному контакті із хворим або вірусоносієм. Вхідними воротами для герпетичної інфекції є пошкоджені слизові оболонки губ, ротової порожнини, кон’юнктиви, урогенітального тракту. Основний шлях інфікування урогенітального тракту - статевий, тому генітальний герпес рідко спостерігається до початку сексуальної активності. Особливу епідеміологічну небезпеку являють особи, у яких рецидивуючий генітальний герпес протікає в асоціації з іншими інфекційними агентами урогенітального тракту.* - СПб МШВД.

Механізм розвитку генітального герпесу (герпесвірусної інфекції)