Існуючі методи лікування генітального герпесу

В наш час для лікування герпетичної інфекції розроблена й застосовується велика кількість препаратів, загальним недоліком яких є нездатність привести до клінічного лікування. Ефект противірусної терапії носить, як правило, короткочасний характер.

Основна маса протигерпетичних засобів найбільш активна при гострому перебігу рецидивуючого генітального герпесу, тому що в основному впливає на процес реплікації вірусу, і мало впливає на тривалість ремісії. Часто при скасуванні препаратів рецидиви повторюються з колишньою частотою. До деяких противірусних засобів розвивається стійкість. У наш час тільки 27% пацієнтів з діагнозом генітальний герпес одержують противірусну терапію. По даним деяких авторів близько 95% пацієнтів із клінічними проявами генітального герпесу взагалі не одержують лікування.

Для лікування герпетичної інфекції застосовують наступні групи лікарських засобів:

• препарати, що пригнічують реплікацію вірусу (Ацикловір і його аналоги, Гліциризинова кислота й ін.);
• інтерферони (ІФН-2α, ІФН-2β, ІФН та ін.);
• індуктори інтерферону (Циклоферон, Неовір, Тилорон і ін.);
• імуномодулятори з урахуванням результатів імунологічного обстеження ( Глутаміл-Триптофан, Поліоксидоній, Тималін, Деринат і ін.);
• препарати для місцевого застосування (мазі, що містять Ацикловір, Фоскавір; Гліциризинова кислота, Бонафтон і інші);
• антиоксиданти, полівітаміни, ентеросорбенти

Засоби терапії й профілактики герпесвірусних інфекцій
(Ісаков В.А. і ін., 2006)

Примітка:* - виділені нові імпортні й вітчизняні противірусні препарати.

Застосування хіміотерапевтичних засобів, що володіють протигерпетичною активністю, показало, що, швидко й ефективно купуючи гострі прояви ГІ, вони не запобігають рецидивам ГІ, а в ряді випадків навіть не знижують їхню частоту, тому що пригнічують тільки активну реплікацію герпесвірусів. Тому разове (курсове) використання препаратів цієї групи не запобігає розвитку рецидивів хвороби, інфікування родинним або новим типом герпесвірусів, не впливає на показники імунітету (Ісаков В.А. і ін., 1993; Хахалін Л.М., 1997).

В останні роки з'явилися повідомлення, що вказують на можливість формування резистентних штамів ВПГ при використанні АЦ. Причому стійкі до АЦ штами вірусу герпесу частіше виділяються у хворих з герпетичними пневмоніями, енцефалітами, шкірно-слизовою формою ГІ на тлі вираженого імунодефіциту.

Певні труднощі пов'язані з лікуванням хворих часторецидивуючим генітальним герпесом (РГГ), що обумовлені більшою різноманітністю ГВ і їх пантропізмом, складністю механізмів розвитку й перебігу захворювання, формуванням резистентних до базових препаратів штамів вірусів герпесу. Тому, поява нового препарату (Алокін-Альфа), що виявляє стимулюючий вплив на інтерфероновий статус і систему Т- клітинного імунітету може бути важливою ланкою в підвищенні ефективності терапії герпесу (Єршов Ф.І. і ін., 2003; Ісаков В.А. і ін., 2006).