Вірус папіломи людини (ВПЛ)

У жовтні 2008 року Нобелівський комітет присудив премію з медицини вченому, відкриття якого зіграло величезну роль у боротьбі з вірусами людини, які щорічно віднімають сотні тисяч і мільйони життів. Премію "за відкриття вірусу папіломи людини, що викликає рак шийки матки" ("for his discovery of human papilloma viruses causing cervical cancer"), одержав Харальд цур Хаузен з Німецького центру дослідження раку в Гейдельберзі.

У середині сімдесятих Харальд цур Хаузен виявив, що жінки, які страждають раком шийки матки в 100% випадків заражені ВПЛ (вірусом папіломи людини). У той час багато фахівців вважали, що рак шийки матки викликає вірус простого герпесу (Herpes simplex virus), але цур Хаузен знайшов у ракових клітинах не віруси герпесу, а віруси папіломи, і припустив, що розвиток раку відбувається в результаті зараження саме вірусом папіломи людини.

Електронна мікрофотографія вірусу папіломи людини (ВПЛ).
Зображення із сайту commons.wikimedia.org

Він установив, що якщо пухлинні клітини містять онкогенний вірус, то їх геном повинен включати й вірусну ДНК. Отже, активність вірусних генів, що ініціюють злоякісний ріст, може бути виявлена за допомогою спеціальних ДНК-тестів, орієнтованих на вірусний генетичний матеріал. Цур Хаузен більш десяти років займався пошуком різних типів ВПЛ- інфекції, що ускладнювалося, зокрема, тією обставиною, що вірусна ДНК лише частково впроваджувалася в хромосоми хазяїна (людину). В 1983 році йому вдалося виявити ДНК папіломавірусу в біопсії раку шийки матки, і цю подію можна вважати відкриттям онкогенного вірусу ВПЛ-16. Роком пізніше він клонував ДНК ВПЛ-16 і ВПЛ-18 у пацієнтів, хворих раком шийки матки. Заражені такими вірусами клітини в 100% випадків рано або пізно стають раковими, і з них розвивається злоякісна пухлина. Незабаром стало відомо, що й інші штами ВПЛ, які належать до двох важливих філогенетично пов'язаних сімейств: родинні із ВПЛ-16 (штами 31, 33, 35, 52 і 58) і родинні із ВПЛ-18 (штами 39, 45, 59 і 68), можуть приводити до розвитку раку шийки матки (РШМ).

Шкода, що наносять папіломавіруси здоров'ю людей в усьому світі, досить значна. Близько 83% нових випадків РШМ припадає на країни, що розвиваються, у яких ця патологія випереджає рак молочної залози й стає провідною причиною смертності жінок від злоякісних новоутворень.

Віруси папіломи - одна з найпоширеніших інфекцій, що передається статевим шляхом. З більш ніж 100 відомих різновидів ВПЛ, близько сорока інфікують сечостатеву систему, і 15 з них створюють підвищений ризик захворювання раком шийки матки, але віруси папіломи людини викликають і інші різновиди онкогенних процесів.

Папіломавіруси людини 16 і 18 штамів відповідальні за 70% випадків РШМ, ще за 10% - ВПЛ-45 і 31 типів. Як правило, ВПЛ-16 виявляють у сквамозноклітинних карциномах і аденокарциномах. У дослідженнях Міжнародного агентства по дослідженню раку (3085 випадків інвазивного цервікального раку) ВПЛ-16 визначили в 54 і 42% випадків сквамозноклітинних карцином і аденокарцином відповідно, а ВПЛ 18 типу в 11% і 37% випадків сквамозноклітинних карцином і аденокарцином.

До 82% жінок заражаються ВПЛ уже через 2 роки після початку статевого життя. Навіть при одному партнері 20% жінок є зараженими вірусом. Після початку статевого життя жінка повинна проходити щорічні гінекологічні огляди, що включають мазки на онкоцитологію й ВПЛ- тести. Папіломавірус знаходять в 99,7% жінок з гістологічно підтвердженим діагнозом раку шийки матки - що становить близько 500 000 жінок у рік. У дослідженнях часто визначається інфікованість множинними типами ВПЛ, у тому числі в жінок з нормальною цитологією. Ризик інфікування одним типом ВПЛ не знижує ризику бути інфікованим філогенетично родинним типом. Rousseau і співавт. (2003) виявили, що при інфекції ВПЛ-16 і 18 часто виявляють і інші онкогенні штами.

Вірус папіломи людини викликає

• ерозію шийки матки;
• дисплазії й лейкоплакії шийки матки;
• аденокарциноми шийки матки in situ (AIS);
• цервікальні внутрішньоепітеліальні неоплазії I, II і III ступенів (CIN 1,СІN 2, CIN 3) (рак шийки матки);
• внутрішньоепітеліальні неоплазії вульви II і III ступенів (VIN 2/3 );
• внутрішньоепітеліальні неоплазії піхви II і III ступенів (Vain 2/3);
• генітальні бородавки й кондиломи, плоскі й підошовні бородавки.

Перейти у фотогалерею зовнішніх проявів ВПЛ