Чому необхідно лікувати й до чого призводить відсутність лікування ВЕБ-інфекції

Доведено, що ВЕБ (вірус Епштейна-Барра) бере участь у патогенезі таких нозологічних форм злоякісних новоутворень, як інфекційний мононуклеоз, назофарингіальна карцинома, лімфома Беркитта, Т- клітинна лімфома, хвороба Ходжкіна [Farber I., Wutzler P., Wohlrabe P., et al. 1993; Henie G., Henie W., 1985; Rickinson F. В., Kieff E., 1996].

Потрапляючи в організм людини, ВЕБ у процесі життєвого циклу ініціює синтез більше 70 власних білків [Cohen J. J., 1997]. При цьому певні вірусні білки блокують апоптоз (запрограмована загибель клітин) інфікованих клітин, за рахунок чого ВЕБ долає імунний захист людини, викликає активну форму захворювання, а також може тривалий час персистувати у клітинах в латентному виді. При імуносупресії, у тому числі під час вагітності, ВЕБ може активно реплікуватися й ще сильніше пригнічувати імунітет [Тюрин А.Б., Назарова О.І., 2005.]. Хронічна інфекція ВЕБ може приводити до розвитку вторинної імунної недостатності, в африканців - до розвитку лімфоми Беркитта, у представників жовтої раси - до розвитку назофарингіальної карциноми.

При ураженні нервової системи визначаються периваскулярні інфільтрати периферичних нервів. Але в наш час відсутні дані про виділення вірусу з утворень нервової системи й у такий спосіб залишається відкритим питання чи викликає ВЕБ первинне ураження і чи виникають вторинні Т- і В- імунні порушення.
Персистування ВЕБ є етіологічним фактором клінічного синдрому, що одержав назву "хронічна ВЕБ- інфекція" або "хронічний мононуклеоз".

Транзиторні імунодефіцитні стани, характерні для хворих, що перенесли операції по трансплантації органів, хворих злоякісними новоутвореннями, вагітних жінок і людей похилого віку, можуть призводити до реактивації латентної інфекції У зв'язку з особливостями патогенезу ВЕБ і можливістю формування затяжного, хронічного й повільного інфекційного процесу, в терапії ВЕБ- інфекції переважно використовують противірусні препарати з імуномодулюючою дією.