Оперізуючий герпес

Висвітлення проблеми оперізуючого герпесу

Інфекція, викликана вірусом вітряної віспи - оперізуючого герпесу (ВВВ-ВОГ) реалізується повітряно-крапельним шляхом. Первинна маніфестація інфекції в молодому віці обумовлена клінікою вітряної віспи (ВВ), потім наступає латентна стадія з персистенцією вірусу в організмі (макрофаги периферичної крові, печінки, нейрони й ін.), і за певних умов відбувається реактивація вірусу із проявом різноманітних клінічних форм, однією з яких є оперізуючий герпес (ОГ) (Белянська І.Г., 1996; Коломієць А.Г. і ін., 1992).

Розмноження вірусів простого, й оперізуючого герпесу відбувається в поліморфноядерних лейкоцитах і моноцитах. Зв'язок з лейкоцитами забезпечує вірусу захист від факторів гуморального імунітету й створює реальні передумови для наступної дисемінації (Баринський І.Ф., 2004; Коломієць А.Г. і ін., 1992). Вірус ОГ виявляється також і в еритроцитах, у яких утворюються включення. Показано, що більше половини випадків захворювання ОГ припадає на пацієнтів старше 50 років (Ісаков В.А. і ін., 2006; Сизова Н.В. і ін., 2003).

Відомо, що реакції гуморального імунітету не є визначальними в боротьбі з рецидивами ОГ і лише частково захищають від екзогенного вірусу. Ризик реактивації ВОГ різко зростає в осіб, що мають імунодефіцити різного генезу (Ісаков В.А. і ін., 2004; Рахманова А.Г. і ін., 1997). У клініці ОГ серйозне значення має синдром постзостерної невралгії (ПЗН), яка може спостерігатися в 20-30% хворих і зберігатися від 3 місяців до декількох років після перенесеного ОГ, у генезі розвитку якого надають значення постінфекційним імуноопосередкованим механізмам.